"Яр Липовый - у свічках золотих"
(Надя Чорноморець)
Яр Липовий - у свічках золотих,
І дим пливе - навколо палять листя,
Калина на межі горить намистом,
І "кру" щемливе лине з висоти.
В передчутті негоди і сльоти
Чорніє пар в фантазіях барвистих,
І павутиння носять нить сріблисту
Наввипередки, граючись, вітри.
Згасає день - лише зайнявшись - тихо,
Ніч зорі розсипає - всім на втіху -
В такім безмежжі і у безголоссі...
Надіі - лиш на сполохи кохання,
І гомонить в душі вогонь жадання.
Журба й мана. То - осінь.
Лог Липовый - весь в свечках золотых,
И дым плывёт - вокруг сжигают листья,
Калина на меже горит монистом,
И "кру", щемяще, льётся с высоты.
В предчувствии ненастья, вопреки?
Фантазий красочных испорчены картины...
Несут серебряные нити паутины
Ветра, играя, наперегонки.
И лишь воспламенившись - день угаснет,
Рассыплет звёзды ночь - нам всем на счастье -
В безбрежности и безголосьи...
Пусть вспышками любовь, как и надежда,
Горит в душе огонь желаний прежних...
Печаль и призрак. Это - осень.