5
Пора у путь-дорогу,
Везе нас Диво-Змій.
Собі він мовив строго:
- Все подолать зумій!
Провалля чи болото,
Крута гора чи ліс -
Із Качкою-пілотом
Не підем під укіс.
- А що там голубіє
За річкою внизу?
Питаю Диво-Змія, -
- Чи море поблизу?
- Ні, Мишко, то не море,
Приглянься, то сади.
От спустимося скоро -
І втрапимо туди.
А там різноманіття
Небачених плодів.
Ніде, ніде на світі
Нема таких садів. -
Ось ми вже прилетіли -
І саме на обід.
Нас гарно так зустріли -
Усе було, як слід.
Гостинні совенята
Нам соку налили.
А меду - бджоленята -
Дві повних піали.
Ще подали черешні,
Завбільшки, як гарбуз.
А пироги, яєшню
Приніс нам Чорногуз.
Кому що до вподоби -
Те п"ють тут і їдять.
Зі смаком, без жадоби,
Усім тут благодать.
Макака і Горила
Гризуть із груш ікру.
А Качечка безкрила
Обіда з Кенгуру.
Вони удвох стрибнули
На височенний кущ
Й ковтають, мов акули,
Якийсь медовий плющ.
Рожеві Крокодили,
Побавившись пивцем,
Охоче закусили
Фруктовим холодцем.
А нам подарували
Пудовий Ананас
І золоті бокали,
Де грав шипучий квас.
Банани триметрові,
Кавун на тонни три,
Щоб ми були готові
Збороть лихі вітри.
Хоч Голубинка тиха,
Де зараз гостимо,
Та далі є Вітриха -
Туди полетимо.
Прощаємось. Ведмедик
І Коник, і Дзвінок
Дають нам синій Пледик
Й блакитний Килимок.
Щоб ми запам"ятали
Планету цю навік
І радо прилітали
Сюди хоч раз на рік.