6
Вітриха - це планета,
Де мешкають вітри,
Що мов із меномета
Вистрілюють з гори.
В горі отій - печери,
У кожній - пожильці:
Вітрища - злі пантери
І тихі вітерці.
Живуть там суховії
Й вітри - степовики,
Й фени*, й вітровії, * Фен - сухий, теплий вітер, що дме з гір у долини.
Що дмуть на всі боки.
Є легкокрилий Легіт,
Є грізний Ураган
І Смерчу дикий регіт,
І сніговий Буран.
- Лякатися негоже, -
Сказав нам Диво-Змій,
Та будьмо насторожі -
Бо суне Буревій.
Планета ближче й ближче,
Уже ось-ось, ось-ось!
Наш велет-Кавунище
Задумав, певно, щось.
Бо наче лицар-воїн
На пружні ноги звівсь,
Не боячись пробоїн,
Попереду вмостивсь.
А поруч з ним - банани,
Мов бойові шаблі.
Хай ворог тільки гряне -
Наступить на граблі.
Не забаривсь Вітрисько
І кинувся на нас.
На поміч Кавуниську
Прискочив Ананас.
Й бананові шаблюки
Метнулися у бій.
Відскочив Вітер-злюка
Й заверещав: - Відбій!
Не звик перемагати
У справжньому бою.
Втіка назад до хати -
В печеру шмиг свою.
А ми вже на Вітрисі.
Лопочуть вітерці,
І мають на узліссі
Барвисті прапорці.
Малята-вітренята
Тут бавляться всі дні
І до якогось свята
Розучують пісні.
Гуртом і поодинці
Летять вони до нас,
І кожен по краплинці -
Та й випили весь квас.
Ну й що ж! Бо спека влітку.
А їм іти в танок,
Ще й вибити чечітку.
Ми ж стелим Килимок.
Той Килимок блакитний
І ніжносиній Плед
Всіх підхопили спритно
І з вигуком: "Вперед!"
Понад ліси і гори,
Неначе уві сні,
Нас принесли до моря -
За мить, здалось мені.
Із хвиль блідорожевих
Хтось виринув чудний
Із головою лева,
І погляд - вогняний.
Він привітався з нами,
Мов знав багато літ,
І відчинились брами
У дивовижний світ.
Раніш на дні морському
Ніхто з нас не бував.
Не віриться нікому,
Що то не сон, а яв:
В палац такий розкішний
Потрапили ми враз.
Ще і дельфін потішний
Прибув сюди якраз.
Водив нас по хоромах,
Де самоцвітів гра.
Хвоста легенький помах -
З"явилася гора
Камінчиків коштовних,
З них кожен цвів-горів.
На пам"ять мішечків повних
Цих піднесли дарів.
Камінчики - то ліки,
Рятують від хвороб
І вірусам-шулікам
Вціляють прямо в лоб.
Банани триметрові
Всміхнулися мені:
- Всі будемо здорові
І, наче мур, міцні.
І от уже прощання,
Та раптом - як сюрприз,
З"явився з привітанням
Веселий вітер Бриз.
Він всіх нас за хвилину
Приніс на бережок,
На пам"ять дав Перлину
І срібний Ланцюжок.
А штормовий Вітрище
У час цей спочивав,
Залізні кулачища
Під ковдрою ховав.
Гостей ніде й ніколи
Він турбувать не смів,
Бо слухався Еола -
Володяря вітрів.