КАЗКА про КАМІНЕЦЬ і ЙОГО ДРУЗІВ
Жив Камінчик біля річки,
Зла нікому не бажав,
Мирно спав, стуливши вічки,
Або й так собі лежав.
Ніг не мав - не міг ходити,
А стрибать - і поготів.
Та було цікаво жити,
Бо казки складати вмів.
Тож звірятам чи комашкам,
Жабенятам чи пташкам -
Дарувать було неважко
Все, що він придумав сам.
Ночі й дні спливали тихо,
Так чимало літ і зим.
Але трапилося лихо
Несподівано із ним.
Проповзала раз Гадюка,
Засичала: - Мій маршрут
Перекрила каменюка?!
В порошок її зітру!
І штовхнула Камінець
Прямо в річку. Все! Кінець!..
Та із річки добрий Сом
В дзвін ударив: - Бум!Бам!Бом!..
- Риби, жаби і комахи!
Порятуйте бідолаху!
Сам він вибратись не зможе,
Тож давайте допоможем!
І примчали по тривозі
Всі охочі, хто як міг:
Хто човном, а хто на возі,
Хто летів, хто плив, хто біг.
Ніг не чули під собою
Бігуни і стрибуни,
Не повів Сом і бровою -
Як на місці вже вони.
Аж на дно пірнули риби -
Й підняли гуртом із глибу
Ледь живого Камінця.
Він мовчав - ні півслівця...
Потерпілого поклали
Біля річки на пісок.
- Наш казкарику, - благали, -
Хоч подай свій голосок!..
Ти поглянь, як нас багато -
Друзів, відданих тобі,
Тож відкрий свої очата
Променисто-голубі.
Розтулив казкарик вічки,
Позирнув на всіх, на річку,
На хмарини золоті
Й не сказав - прошепотів:
- Любі, милі рятівничі,
Уклоняюся вам тричі,
Тільки ж ось яка біда -
Льодова на дні вода!
Застудив я груди, спину,
Не зігріюсь - то загину!
- Прилітайте, промінці!
Загуло на всі кінці, -
Наш Камінчик захворів -
Будьте замість лікарів.
Промінці тієї ж миті
Із небесної блакиті
Поспішали напрямець -
Лікувати Камінець.
Всі старались - кожен грів -
Камінець порожевів
І сказав:- Ой, гаряче!
Мабуть, я обпік плече?
Де б дістати прохолоду?
Чи шубовснути у воду?..
- Друже Вітре! - Сом аж мліє, -
Камінь плавати на вміє!..
У воді він пропаде,
Бо глибинь тут - як ніде...
І проворний Вітерець
Враз подув на Камінець.
Потім хворого погладив,
Заспокоїв і порадив:
- Ти, Камінчику, кріпися,
Не хвилюйся, не журися,
Той одужаєш скоріше
І складеш веселі вірші
Про комах, пташок і звірів,
Крокодилів - бузувірів
І про Джмелика політ -
Про увесь казковий світ.
Ми ж - хоробрі вітерці
Й наші друзі - промінці -
Чи у будень, чи у свято -
Будем вік оберігати
Від усяких лих тебе -
З нами небо голубе.
А Гадюку - хижу злюку -
Ми негайно проженем,
Добру матиме науку -
Хай не грається з вогнем!..
І зробили, як сказали -
В той же день змію прогнали.
І її як вітром здуло,
Більш про неї і не чули.
Хто ж в цій казочці, малята,
Переміг? Чи є в ній зло?..
Тільки в старших не питати,
Щоб підказок не було.
1999р.