ISBN 978-966-2213-91-1
Про золоту рибку
Море сине та безкрає
Хвилями хлюпоче,
Біля моря дід блукає
З ранку і до ночі.
Закидає він у воду
Снасті свої рибні -
Хоче рибку упіймати,
Бо не їв вже три дні.
Вдома баба його злюча
Геть замордувала:
- Нащо б, каже,-
Я такого лежня годувала?!
Залягла у неї, бачте,
Образа на діда,
Що немає в нього грошей
Стільки як в сусіда.
Дорікає вона діду,
Свариться щодня:
- Подивися , у сусіда
Поважна рідня,
Фешенебельні прийоми,
Заграничні тури,
А мене з тобою скоро
Засміють і кури.
У сусіда дім, машина,
Бізнесові справи,
А у тебе що? Корито,
Та і те діряве.
Отака біда у діда,
Отаке –то горе…
Раптом вітер налетів,
Зашуміло море,
Потемніло все навколо,
Хвиля піднялась,
А до діда в руки рибка…
Золотенька …лясь!
Ну, а далі що було -
Знають навіть діти:
З кожним днем ставало діду
Усе гірше жити.
Хоч зміняв він вже й корито
Старе на нове
І вже баба не в хатині,
В палаці живе,
І хоч дід сидить в куточку
Тихо наче миша,
Його баба з кожним днем
Стає усе зліша
Невдоволена завжди,
На діда сердита,
Не радіє ні обновам,
Ні, навіть, кориту.
А дід бігає до рибки,
Пригинає спинку,
Дурень, звісно...Поміняв би
Краще собі жінку.