Не питай від кого я тікала,
І чому не плавився мій лід.
Не питай, яка біда мене спіткала,
Що перевернула весь мій світ.
Не питай, куди я заблукала,
Що згубила,- ти про це забув.
Я від полону наші долі рятувала!
А цього,лише цього ти не збагнув.
Не питай куди поділись чари,
Приворожив мене ..чи ні.
Я тебе боялась,поки не згадала –
Я така ж чаклунка як і ти.
Не питай мене що зупиняло…
Тебе зробити підданцем моїм,
І що забула я…прорахувала...
Вороже серце не зачарувала,
І опинилась під мечем твоїм.
Не питай – сміялась чи ридала…
Лежачи у твоїх босих ніг,
Про що в пітьмі я пошепки благала,
Цього ти зрозуміти так тоді й не встиг...
І до смерті вже приготувалась,
Зелені очі вмить заплющивши свої.
Та замість цього поцілунок розпізнала,
Губ твоїх гарячих на сльозах моїх.
І не питай чому я втратила свідомість…
Яка хвороба збила мене з ніг,
Не питай...від кого я тікала…та натомість,
В обіймах опинилася твоїх.
(24.09.09.)