Десь осінь по гОрах блукає в багрЯнці,
В червоних коралях, що на вишивАнці.
Намітка із жовтого листя янтарна,
Запаска з ялиці: зелено-примарна.
Випитує осінь в прохожих дорогу,
Добратися хоче до мОго порогу.
Принести в дарунок жалі та печалі,
І крик журавлиний з блакитної далі.
Зітхання і смуток, утому, зневір'я,
Тривогу й неспОкій до мОго подвір'я.
Та стрівся їй вітер, мій лицар вродливий -
Хоробрий і мужній, хоч трішки встидливий.
У вальсі кружляв осінь без перестанку.
Спинилися вдвох лише в мене на ґанку.
У гарному вбрАнні з легких візерунків
Осінь в порозі стоїть без пакунків.
То лицар прекрасний мене захищав,
Образити жінку нікому не дав!
Коли осінь в танці кружляла по схилах,
Усі подарунки в лісах розгубила.
Хоча й на порозі ти, осене мила,
Без тих подарунків ти дуже красива.
Що їх не далА мені, я не сумую,
Пригожого лицаря ніжно цілую.
21-22.09.2011р.