Тихі вулиці старого міста
Кольорові доми, як моніста.
І сміюся я з вами, і плачу,
Бешкетую і мрію про вдачу.
На віконницях старі мережива,
Сонце в склі променіє пожежею,
Голова йде обертом від споминів,
Візерунків дитинства і променів..
Луни йдуть від співанки станичників,
Любо хлопчику дівчинку зичити,
Йде з букетом бузку на побачення,
Біля приплаву зустріч назначена.
Над водою кружляючи з вереском
Чайки марять забутими веснами,
Над рікою закутою в береги,
Облітають старі обереги.
Чи було там весілля, чи снилося,
Може в квітах дівча забарилося,
Як співали станичники слухало,
То ж піснями серденько забухало.