Прийшла баба на прийом
У відділок слідчий:
- Не життя у мене, каже,
А суцільний відчай!
Нема, каже, лікарям
У мене довір’я,
Обдирають там людей
Як із гусок пір’я
А тому прийшла до вас:
- Поможіть у горі,
Нема спокою мені
В хаті і надворі
Не беруть мене уже
Ліки і припарки,
Бо усі мої хвороби
Од сусідки Варки…
Ходить собі та корова,
Та тільки регоче,
А я нервенна зробилась,
Аж серце тріпоче!
Якби мені пістолет
Попався у руку,
Розстріляла б я її,
Отаку гадюку!
Вже не знаю як учора
Витримало серце…
Бачу: хряк її у мене
В капусті пасеться!
А вона ж його з городу
Не жене й не сварить!
А стоїть собі з сусідом
Та й ще зуби скалить !
А сьогодні її кішка
Вкрала моє сало…
Хай би Варку ту скрутило
І не одпускало!
Подививсь на бабу слідчий
Сердито з-під лоба:
-Добре, каже, порятую,
Раз така… хвороба…
Є у мене на прикметі
Один чоловік,
Він вам, бабо, допоможе
І моргає вбік...
Розстріляє вашу Варку
Без суду і слідства!
Порятує вас, бабуню,
Од такого свинства!
Покладе її в багажник
І десь прикопає
І де ділась ваша Варка
Ніхто не узнає
Баба йорзає, неначе
Сіла у мурашник:
- Мо’ б не треба…
Та вона й не влізе в багажник…
- Якщо так, то мій дружбан
Її четвертує!
Вже сусідку вашу кляту
Ніщо не врятує!
А тепер ідіть собі
Спокійно додому
Та про наше мокре діло
Не кажіть нікому
Тут вже баба не стерпіла
Та як заголосить!
- Як вас, іродів таких
Земля іще носить ?!
Чи душі у вас немає,
Чи заснула совість ?
Та від Варки ж як не як
Ще буває й користь!
Я ж один раз захворіла
Так мене скрутило…
А полаялась із нею –
Враз і відпустило!