Душа у неї - тірамісу з лікером амаретто,
кожен дотик як шовк, голос зі слів, наче мозаїка,
вимощена цукатами.
Вона як звично сяде поряд з ліжком
самозакоханого прозаїка, щоб він спокійно та міцно
заснув.Одягне на спинку крісла його велюровий светр.
Ніч розтопиться воском від ліхтарів, десь у ній
Рей Чарльз свій улюблений джаз гратиме.
Тиша зайде в кімнату ніжками 36-го розміру,
проб'є наскрізь сріблом втомлені мочки.
Якщо це залежність, тоді нехай прямісінько в вену
великими дозами вводять гліцериновий розчин.
Там тремтить на підлозі клубочок шерсті,
вона стискає його у обіймах, ставить собі на коліна...
Досі ховає від мами, подарований на заручини перстень,
бути настільки щасливою-н е с т е р п н о. Навіть,
якщо той, хто сколихнув її серце - до смішного простий,
наївний.
Коли довколо сотня чванливих хіпстерів
облизуються та пускають на неї слину.
Коли кожне авто хтиво сигналить, варто їй
лиш іти узбіччям.
Коли тільки лінивий в слід не кричав:
"Я обожнюю твої сідниці!"
Вона допалює у своїй цигарці вічність.
А йому щоночі сниться, як пахне її
душа дрібкою сонця й кориці, захована в ямці біля плеча.
ID: 28