Я на тебе приречена,
Хоч живи, хоч умри.
Зарікалася звечора
Від кохання й жури.
Все уже переплакано.
Хтось умер. Хтось воскрес.
І мені вже однаково,
Що з тобою, що без.
За далекими далями
І «люблю», і «пробач».
Ми від себе тікаємо
У молитву і плач.
І над нашими втечами
Насміялись вітри.
Ти на мене приречений,
Хоч живи, хоч умри.