1.
Світ розірвано на мільярди подихів.
Поїздки, прогулянки, гулянки,
Дзвінки, листи, світлини,
Дотики, погляди, опіки,
Кисень із коханих вуст,
Вуглекислий газ із нелюбові -
Це все дихання людей і годинників.
Коли не можеш спати серед ночі,
Бо заголосно пульсують гейзери спогадів.
Коли терпнуть серце й кров на кілька діб,
Бо ти глухла від його тіла кілька секунд.
Коли голод і спрага без перерви, як біль,
Бо пила його запах зі своєї шкіри.
Бо їла колір його зіниць зі своєї пам"яті.
Коли пари легень забагато на двох,
Бо є руки, які вдихають в тебе життя.
2.
Маю апарат штучного дихання -
Надію, що шоколад твоїх очей
Колись розтане від мого подиху.
Я питиму його при жовтім тюльпані свічки,
Обпікатиму сухі від грудневого смутку губи
І радітиму, що ти більше не дивишся на мене
Холодно і твердо, холодно і твердо,
А тільки тепло та м"яко... тепло та м"яко....
Гаряче й шоколадно.... гаряче й шоколадно...
3.
Гарячешоколадно дивитимешся на мене,
І я забуду, що таке вити від самотності вовчицею,
Голодною на твоє тепло й на твої руки,
Що таке дерти шпалери днів кішкою,
Покинутою господарем у порожній квартирі,
Що таке зализувати кілометри ран собакою,
Напівживою від лежання під вагонами депресій.
Я назавжди забуду, що колись ми могли жити
Одне без одного в цьому розірваному на подихи світі.