Кілька днів по тобі ліжко було мені ешафотом -
Запах тіла, що мала лиш я 330 хвилин,
Берегла, ніби скарб нібелунґи, торкалася ротом,
Щоби знати, я к и м ти був навіть з пришестям сивин.
І не їла. Без світла лежала і слухала море,
Що збивало із ніг твоїм впевненим "завтра забудем".
Не вилазила з того. Пахтолила пачками More.
І як мантру: "Для мене колись його "завтра" ще буде".