Вiчний спогад

Прокопенко Юрий
В далеке минуле,
Давно відболіле,
Душа знову рветься,
Забувши про все.
І каменем серце
Знов падає стрімко,
З безодні озветься
І біль принесе…


Навіщо ці муки?
Навіщо страждання?
Чому спогад вічний
Бентежить мене?
Я знову як в пеклі,
Крізь гори чекання,
Мандрую за щастям,
Що десь промайне…


24.03.2003 р.

Зображення: webcommunity.org.u