Це немов ворожба, ти як хоч називай!
Я в тобі вмить розгледів омріяний рай.
Ти в мені воскресила небесний вогонь,
Що багаття розклав, захопив у полон.
Розгорни мої сни, наче книгу віків,
Та неквапливо йди по безмежжю рядків.
Прочитай мій роман до останніх крапок
І продовженням стань моїх мрійних думок.
Засвітись маяком серед шторму і хвиль,
Дай квиток на феєрії втрачений стиль.
Я відкрию в сузір’ї далеких Плеяд,
Неймовірних світів заримований ряд.
Це таки ворожба, я тепер сам не свій,
Заходивсь підіймати когорти у стрій.
Все навколо кипить і у труби сурмлять,
Ожила моя вперта й озброєна рать!
І на повну зметнувся розчохлений стяг,
Я готовий до бою, як древній варяг.
Моя ціль – твої очі та їх маскарад,
Бо без нього я в комі і місяць на спад.
Оточу тебе садом із дивних рослин,
Зацілую в обіймах строкатих картин.
Ти – моя ворожба, ніжне зілля весни,
Принесла освіжаючий бриз новизни…
21:56, 22.10.2010 рік
Зображення: http://www.liveinternet.ru