И женщина с черными, как ночь волосами,
которую знаю столько лет,
живёт спокойно меж полюсами
с утра и пока не погаснет свет.
Среди железа, горячих листьев,
высоких стен, среди птичьих криков,
подземных рек, что переплелись там,
среди всех своих снов и фриков.
Она носит под курткой мобильный и флягу,
ходит на рынки, в другие здания.
Я бы сжег пол улицы, как бумагу,
чтоб обратить на себя внимание.
Я бы оставил город без власти
или в портвейн превращал бы воду,
только б она, обо мне вспоминая
писала мне письма про жизнь и погоду.
Я бы устроил на улицах страйки,
как она любит, нежная - с яростью.
Я бы выслушивал все её байки:
с кем она спит, с кем любовь до старости.
Я бы придумал буквы и знаки,
всех поэтов убил бы или держал в плену,
чтобы она забыла все, что когда-то знала
чтоб смотрела в ночь и слушала тишину.
Небо за окнами будет холодно-зелёное среди дня,
дождь заливающий память её, что есть мочи.
Пусть забывает все.
Даже меня.
Только меня пусть забудет в последнюю очередь.
Сергей Жадан
___________________________________________________________
***
І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.
Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.
Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.
Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.