Забракло туалетного паперу -
Видираю з зошита власні вірші,
Наче з крил, давно вже відмерлих, пера,
Від "обухівської" - нічим не гірші.
Забракло того, що завдає болю -
Видираю з пам'яті кожен спогад.
Немає у чому винуватити долю,
Коли вже не звинуватиш Бога.
Забракло снаги, терпцю водночас?
Видираю себе з цього хворого світу,
Алкоголем собі зав'язую очі...
У мене інша тепер, ніж була, освіта.
Забракло... Просто забракло. Видих.
І на кожен вдих - повітря все менше...
Не треба! Я більше не хочу пити,
Мені вже досить - я поки ще суперменша:)