Отдельная благодарность Юрию Кутенину - за вдохновение)
* * *
Я із одчинених дверей,
Крокую у обійми ночі.
Де мрії ще живі дівочі,
А місяць сум мій забере.
Зірками, як очами Бога,
Безхмарне небо розквітає.
Пред ними серце завмирає,
Та відлітає геть тривога.
Із вуст моїх злітає сповідь,
Палка і не спотворена брехнею.
Бо я собі є катом та суддею,
І линуть спогади як повінь.
Творцю, скажи мені навіщо
Моє Ти серце люблячим зробив,
Але його десь у пітьмах згубив?
Сич у відповідь заухає зловіщо.
Володарю, навіщо, розкажи
Ти руки дав мені дбайливі?
Чи утирати сльози соромливі?
Коханого торкнутись поможи!
У небо відправляючи молитву ,
На відповідь чекала марно.
І вже не мріяла захмарно...
Одну б мені виграти битву.