Я геть забула аромат бузку,
Як ранок хлюпає теплом в холодні шибки...
Як ти мене, розхристану таку,
Любив очима, аж волосся дибки.
Як пальці по оголеній спині
Виписували кола ошаліло,
Як зорепадом вибухав в мені,
І я тебе ні краплі не жаліла.
Я геть забула поцілунок в ніс
І філіжанку кави просто в постіль.
Як обіцяв любити знов, на біс,
Життя, іще одне й ще кілька поспіль.
Алеї по-осінньому руді...
Напевно, знову подаруєш крила.
Ти нагадай, за що тебе тоді
Я так шалено, до судом, любила?..