Ти моя єдина, ніжна, вірна,
Ти зіронька моя, що сяє у пітьмі,
Ти наче буря люта-непокірна,
Але з любов’ю коришся мені.
Тобі кохана я присвячую всі вірші,
Для тебе я на сіті цім живу.
В суцільній метушні, а може в повній тиші,
Куди б я не пішов, до тебе йду.
І битим шляхом не пізнаним
В ночі, коли нікого вже не ждуть,
До тебе я прийду і буду гостем званим,
А на світанні заберу тебе у путь.
І підемо ми разом на край світу
Туди де нас вінчатимуть вогні,
І ми ніколи вже не зрадимо завіту,
Який давали разом у ночі.