Канів – бабусі Олі
На схилах сливи, мальви вздовж стежин,
І виноград плететься біля вікон,
Сіяє яблуня, укрита ніжним цвітом,
Барвінку килим, клумба із жоржин.
Ще діда дід у цій садибі жив,
На крутяках виплекував надії,
Став з коропами, нині обмілілий,
Бузок і сонях вистьогали тин.
І прохолода й затишок оселі.
Портрет Шевченка, мами, батька, брата.
І спогади – веселі й невеселі.
Підходить тісто, справлене до свята,
Знеслася курка – радісно волає,
Дзюрчить вода, і мов роки, спливає…