Месiя. Клуб 27

Галина Танай
жовта рана вікна посіріє над ранок.
теплих рам зашиваються рвані краї.
в некротично-спокійних заржавлених кранах
зупиняється струм
на межі «тридцять три».
мій черговий Месія з театру синдромів
розганяє пульсацію ребер до ста.
мій Месія спокійно-худий. Монохромний.
мій Месія із крові.
Із плоті і скла.
заблукалий в диму. У парах алкоголів.
гостре тіло – громадська приймальня. Смітник.
в нього тисячі ликів з десятками ролей 
і один та по нервах протягнутий
крик.
мій Месія прийде без хреста чи ікони -
тільки голос і голод. Тавро на хребтах.
мій Месія беззахисний, легко-бездонний
не дотягує більше до  віку Христа.
нестерпимо розхитані, голені вени,
суїцидний оскал і нервовий розгін.
мій Месія,
роз-колотий і відболілий,
реформує й розширює
клуб «27».