Переклад
Владимир Сухин
Сквозь осень http://www.stihi.ru/2011/11/03/1621
Та й не буду я журитись все одно.
Проминай вже кляклу осінь цю, іди!
Таж не знає клен рудий, що – сам-один,
Лист скидає на заношене рядно.
Та й знайду я мрію ту, що розкриля.
Аж таку, – позасихає все відтак.
Таж не знає сивий клен, що він – босяк, –
Зовсім – голий, – видно навіть віддаля.
І душа летка збентежено скрипить,
Не витримує відвертостей буття, –
Втім, не знає навіть осінь до пуття
Бути як, і в невідомість шурхотить…