Складні думки лягають на папір
Липким чорнилом, змішаним з тугою.
Листи читаю зчитані до дір,
Що не дійшли дорогою хиткою.
Не відаю, де ллється в неба вись
Твій голос, що тужливо-променистий.
Не знаю чи зустріну ще колись
Той погляд, що так сонячно-іскристий.
Чи правильно забути ті слова,
Які тобою не були почуті,
На сім замків замкнувши почуття
В душі колись сміливі та розкуті?