Ще ніколи, нікого в житті
не кохав, не чекав, як тебе.
Я з тобою люблю заметіль,
бо ховає обох від небес,
щоб не заздрили зорі вночі,
сонце – вдень, янголята – в покоях
нам, земним, у котрих височінь
тільки там, де кохаються двоє.
І я вірю… Ні – знаю! Любов
творить небо своє, восьмиднинне,
бо дня сьомого стомлений Бог
нам подальше довірив творіння.