Зимняя вишня

Нина Плаксина
Не для тебя рассвет горячий,
Но взгляд заката – на тебе.
Воспринимаешь сердцем зрячим
Силки, сплетённые в судьбе.

Душа жива, глядит глубоко,
Ромашки в ней ещё цветут.
Мечта светла и синеока,
Но ей уже прохладно тут.

На косы – снег, зима – на вишню,
И вскользь прохожие глаза,
Но жизни ЖИЗНЬ дана Всевышним,
Не только вьюга и гроза.

Когда душистое цветенье
Весной разбудит нежный луч,
Из зимней вишни птичье пенье
Взлетит к белёсой пряже туч.

Гордясь осеребрённой кроной,
Теряя кружевную вязь,
Любуясь порослью зелёной,
Предчувствует былую связь
           с землёю вишня.

01.04.2020 ИКФ http://www.stihi.ru/2020/03/21/13


Зимова вишня  http://www.stihi.ru/2014/12/27/4784
-------------------------------------------
(перевод на украинский язык: Николай Сысойлов)

***

Світанок не тобі гарячий,
Бо захід сонця – на тобі.
Сприймаєш серденьком незрячим
Тенета, сплетені судьбі.

Душа жива, – рудник глибокий –
Волошки в ній ще зацвітуть,
Як мрії жовто-синьоокі…
Та прохолодно їй вже тут.

На коси – сніг, зима – на вишню,
І мимохіть дощі й ще ллють,
Життя – ЖИТТЮ – дано Всевишнім,
Не тільки завірюхи лють.

Коли у захваті цвітіння
Сади прокинуться й ліси,
Із вишні зимньої – пташині – 
Злетять у небо голоси.

Пишаючись фатою в кроні, 
Що тане з дотиком долонь,
Стискаючи зелені скроні,
Передчуває вічний сон
                зимова вишня

***
Николай Сысойлов,
27.12.14


С УДАРЕНИЯМИ
---------------------------------------------
Зимо'ва ви'шня
-------------------------------------------
(перевод на украинский язык: Николай Сысойлов)

***

Світа'нок не тобі' гаря'чий,
Бо за'хід со'нця – на тобі'.
Сприйма'єш се'рденьком незря'чим
Тене'та, спле'тені судьбі'.

Душа' жива', – рудни'к глибо'кий –
Воло'шки в ній ще зацвіту'ть,
Як мрі'ї жо'вто-синьоо'кі…
Та прохоло'дно їй вже тут.

На ко'си – сніг, зима' – на ви'шню,
І мимохі'ть дощі' й ще ллють,
Життя' – ЖИТТЮ' – дано' Всеви'шнім,
Не ті'льки завірю'хи лють.

Коли у за'хваті цвіті'ння
Сади' проки'нуться й ліси',
Із ви'шні зи'мньої – пташи'ні – 
Злетя'ть у не'бо голоси'.

Пиша'ючись фато'ю в кро'ні, 
Що та'не з до'тиком доло'нь,
Стиска'ючи зеле'ні скро'ні,
Передчува'є ві'чний сон
                зимо'ва ви'шня

***
Николай Сысойлов,
27.12.14