Жили собі, не тужили
Старі дід і баба
І була у них лише
Одна курка - Ряба.
Ось одного разу дід
Пішов до гніздечка
Тільки глип! А на соломі –
Свіженьке яєчко!
- Подивися! – каже бабі
Курка в нас несеться!
Стали вони яйце бити,
А воно… не б’ється!
Каже дід: Якась у нас
Непутяща птиця
Щось знесла таке, що навіть
Не може розбиться!
Одвічає йому баба:
- Слухай сюди, дід,
Видно треба у цім ділі
Змінити підхід
Ти, мабуть, не так щось робиш
Тільки ти, не сердься
Ти ж його півдня гамселиш,
А воно й не гнеться
І щоб бабину нарешті
Отримать довіру,
Пішов дід у хлів і звідти
Притягнув сокиру
Як уріже по яйцю
З розгону щодуху!
А воно – як полетить
Та діду по вуху!
Дід кричить: Піду заріжу
Кляту курку Рябу!
Через неї ледь вдовою
Не залишив бабу!
Плаче дід і баба плаче…
Змучились сердешні,
А курочка кудкудаче:
- Дзуськи вам яєчні!