Якось лісом дід бродив
(Мав він таку звичку)
Та й незчувсь як ненароком
Згубив рукавичку
А у лісі холод лютий
Мороз – аж тріщить!
Дід пішов… А в рукавичці
Мишка вже пищіть!
Обігрілася та й каже:
- Буде мені хатка!
Коли бачить, а до неї
Скаче лісом жабка
Скаче жабка, мерзнуть лапки
В неї на морозі
Коли всі нормальні жабки
Сплять в анабіозі
Потім зайчик прискакав
Вовк, кабан, лисиця…
І ведмідь прийшов, бо бачте,
І тому не спиться
І жили б вони щасливо
І не знали бід,
Та у дім без рукавиці
Повернувся дід…
Дуже бабу засмутила
Невесела звістка
А була ж вона у діда
Страшна скандалістка
Заходилася сваритись:
- А де рукавиця ?
Чим мені тепер накажеш
На морозі гріться ?
Дід з морозу на порозі
Потирає ніс,
А у бабу наче хижий
Уселився біс!
Розходилася, кричить,
Аж у лісі чути,
Все ніяк про рукавицю
Не може забути:
- Краще було б у дівках
Мені посивіти,
Ніж з роззявою такою
В одній хаті жити!
А було б мені тебе
Довіку не знати!
Краще б заміж я пішла
За сусіда Гната!
Обзивала діда: Бовдур!
Старий пень! Свиня!
І казала: Недолуга
Вся твоя рідня!
Ти, кричала, загубив
Роки мої юні!
І летіли в різна боки
З баби сльози й слюні…
І тоді, щоб заспокоїть
Свою бабу вражу,
Пішов знову дід до лісу
Шукати пропажу
Не знайшов у рукавичці
Ні звірів, ні жаби,
Обтрусив її від снігу
Та й поніс до баби…