За вікном весна…
І знову пташки розспівались,
А тут вдома, як на гріх,
Кішка...закохалась!
Млосно мружить хитрі очі,
Погляда в віконце,
А на груші кіт сидить
Рудий наче сонце…
І, мабуть, його котяче
Серце теж тріпоче,
Бо нявчить рудий Ромео
З ранку і до ночі
Кішка проситься за двері,
Вигинає спинку:
- Ну, хіба не розумієш…
Хіба ти не жінка ?
Приведу тобі маленьких
Рудих кошенят
І котів у тебе буде…
Більше разів в п’ять !
Або в шість…
А може й в сім !
Тут у тебе на дивані
Місця вистачить усім
- Я, звичайно, розумію
Страждання дівочі,
Та, здається, ти, кицюню,
Забагато хочеш…
Ні! І ще раз тричі Ні!
Я без сентиментів
В мене є на це питання
Свої аргументи
Рознявчалась мені тут…
Іч, хвойда кудлата !
А ти знаєш, яка в мене
У школі зарплата ?!
То ж не мрій і не шукай
Моменту для втечі!
Нащо мені ці проблеми
На тендітні плечі?
Заспокойся, ще у тебе
Весна не остання
Вчися, кицю, гамувати
Шалені бажаня
Я ж ось, бачиш, одягаюсь
Піду на роботу
Ну, навіщо мені ці
Котячі клопоти?
Так що, кицю, вибачай,
У мене діла..
Тільки де ж це моя кішка?
Стерво! Утекла...