Уміти вибачити - дар посланий від Бога,
Не на словах, а серцем, - головне в Душі.
Пробачити і відпускати, не тому, що змога,
Тому, що істинно - запрограмовано в судьбі.
Прощати й знати, що усе в минулому,
Образи й біль понеслись в небуття.
В Душі … і серці запанували ласка і турбота,
Ти знай, ... - не варто псувати життя.
Вміти прощати - особливе мистецтво;
Не кожному дано, не приходить само.
В очі поглянь, зрозумій, можливо й не чітко,
Адже серце любити давно вже могло.
Душа відкрита для добра і світло має,
Усмішка зустріне проміння світанку,
І пісню ранкового сонця Душа заспіває,
Сумління підхопить цей ритм спозаранку.
І навчишся істини великих розуміти,
Добро у долю захочеш впустити.
І постараєшся Душею посіяти відповіді,
І зможеш ти пробачити, - і себе розкрити.
Вміти прощати - особливий дар від Бога,
Не на словах, а головне, в Душі!
Вміти прощати, не примушуючи себе строго,
Адже головне, зрозуміти, що це потрібно Тобі!