Не крута і не полога
Була моя путь...
Йшов собі,аж раптом бачу:
Щастя роздають!
Комусь – менше, кому більше,
А хто й міх поніс
Став і я.... Та тільки дулю
Отримав під ніс...
Я тоді ногою тупнув:
- Хай би йому трясця!
Я піду у іншім місці
Пошукаю щастя
І почав ходити я
По різних конторах,
Хтозна скільки черевиків
Розтоптав на порох
І ніхто й кривого слова
Мені не сказав,
Обіцяли та просили
Аби зачекав
- Розібрали, кажуть, щастя,
От біда яка...
Залишіть координати
Й чекайте дзвінка
І ніхто мені ні разу
Дулі не скрутив,
Посміхалися, просили
Щоб передзвонив
- Ви спізнились, - говорили
Чи прийшли невчасно,
Завітайте іншим разом
І... буде вам щастя!
І втомившись від чекання,
Обіцянок, сліз,
Зрозумів я: може щастям
Бути й дуля, що під ніс
Відтоді звичайна дуля,
Зрозуміла і проста
Стала мені більш приємна,
Ніж обіцянка пуста
І тепер я край дороги
Щастя не шукаю,
Не збиваю більше ноги
І вам не бажаю.