Удар нагайкою. До крові губи.
Я знаю, де межа спокою й болю.
Я знаю, просто ти мене так любиш,
Боїшся, що втечу на волю.
Як страшно, коли вже не болить.
Веселка має всі сім кольорів.
І замороженою видається кожна мить.
Так ось чого ти прагнув, так хотів...
Прости, що біль не відчуваю зовсім.
В істоту я переродилась іншу.
За іграшку мене вважаєш досі.
Я роль ненависну не граю більше.
Як страшно, коли вже не болить.
Веселка має всі сім кольорів.
І замороженою видається кожна мить.
Так ось чого ти прагнув, так хотів...