Я легко винесу себе на восьмий поверх –
В передвесняний час – це користь принесе –
Від гіподинамії рух усіх спасе,
Укріпить нерви, м‘язи, наміри і совість.
Всі східці пролічить марудно, а натомість
Нагода є така – обміркувати все:
Накреслити штрихи розлогого есе,
Обдумати сонет, чи може скласти повість.
Розтане скоро сніг, пройдуть весняні зливи,
І може – кілька днів ми будемо щасливі –
Бо з дозволу когось – ввімкнуть нарешті ліфт.
Такий бездумний злет, де ні хмаринки мрії,
Обтяжливий пакет і ноги обважнілі,
Байдужий лиш футляр – ото й усенький світ.
=============================================
Переклад Вера Свистун
http://stihi.ru/2011/12/16/4360
Я на восьмой этаж легко вспорхну.
В преддверии весны - светлеют будни.
В движении спасенье, сил прибудет
И нервы укреплю, намеренья и дух.
Ступеньки просчитать, все до одной, на совесть.
Есть случай - всё обдумать и по плану:
Штрихами набросать сюжет романа,
Сонетом удивить, писать рассказ иль повесть.
Растает скоро снег. Пройдут, с громами, ливни.
Подарком будет пара дней - счастливых -
Ведь в доме, наконец-то , включат лифт.
Такой бездумный взлёт, ни облачка мечты.
Усталость ног и груз - со мной на ты...
И равнодушие футляра - в вечность штифт.