Є не так…
Коли так – обірветься струна
кобзарям
Ворожби ворохобляться долі
і подолля наділ упіймав мою всенькую суть і мене
проростай, каже
простір
прорвися
з недолля
невід впряжено долею змій
і словами не славсь
бо і рід неославивсь
бо ще «ненаучен» брехати
тільки вор-на-гілля прилітає на злюбки мені
нене, змій!
Він не з того гніздечка-почину
Він вклубився із самого да не себе
Ч я яблуком – трунком вознісся б
Українити , зміє, вкорінити, зміє, тебе?
Вороженьки, ні з слова ні з степу
Вороженьками сувість пряде
Ковилами за віхами серця
Ще копитить, ще гомоном йде...
