***
страх покраяв мене ніби яблука до сніданку
я в трамваях себе дуже стримую від виття
дурнувата наївність - чекати від ночі до ранку
що подзвониш що знову продовжиш мені життя
***
кожне яблуко чищу від шкірки і ніж блистить
ніби очі від алкоголю як води Синаю
я боюся аби не настала страшна та мить
коли сплутаю вени з фруктами й навпіл розкраю
***
яблука спілі і сік вибухово тече
мої губи і руки чекають вони солодкі
хотіла за тебе боротись вогнем і мечем
та твої дзвінки як життя занадто короткі