А давай не звертати уваги,
На напружений графік,
Суспільну зневагу,
На чужу обмеженість,
Долаючи безмежність,
Поринаючи у беззастережність,
У тяжку залежність,
Тонути, наче колись Титанік,
У твоїх широких зіницях,
Що роз’їдають душу щемким оцтом,
Перетинають мене,
Наче залізниця,
Ховатись у лісах,
На прикордонні,
Проводячи медовий місяць,
У піратському полоні,
І бути разом навіть наодинці,
Найнеобхіднішим і найчастішим гостем,
На твоїй сторінці,
Вбивай у мені видуману гордість,
І розкажи про все, що я не знав,
Вбивай!
У серце/голову контрольний постріл!
- Ти щось сказав?
- Та не звертай.
- Я зрозуміла. Так. Давай.