Тот зазеркальный мой двойник,
Дурачит он меня!
Ведь притворяться он привык –
Как будто бы он – я!
Смотрю – воспоминаний всплеск!
Поверьте мне, друзья:
В глазах его знакомый блеск,
Но он - совсем не я!
Он знает всё в моём краю!
Не жил ли по соседству?
Он помнит молодость мою!
Возможно, друг по детству?
Перехожу почти на крик -
Двойник совсем седой!
Ведь тот, что в зеркале - старик!
А я-то - молодой!
Украинский вариант:
Задзеркальний двiйник
Той задзеркальний мiй двiйник,
Мене вiн обдурив!
Що вiн – це я, як завжди звик,
Вiн враження створив!
Дивлюсь та згадую своє,
Розповiдаю всiм:
В його очах знайоме є,
Та вiн – не я зовсiм.
Вiн знає де я був i жив!
Чи ми з одної хати?
Вiн зна, яким мiй батько був,
Була якою мати!
Це щира правда, присягнусь:
Двiйник мiй сивий весь!
Вiн, той, що в дзеркалi, - дiдусь …
А я ще молодець!