місто Венер,
що ховають під шубами мокрі серця.
місто розплавлених стегон
і снів під туманами,
гостро-волога бруківка
прицільніша
пальців коханок.
діви марії на кожному розі
солоні красуні
це кам’яні оди гріху
мокрі серця
б’ються в низах животів
мокрі серця
аритмійно
здригаються
в спазмах.
мокрі серця
вислизають
і кров’ю з горла
падають
пролітають
фатально-прекрасно.
кожне знайде
свого шпиля чи хреста.
з приходом вечора
кожна венера цвіте
з приходом ночі
кожну несуть
на коронацію.
з приходом світанку
кожна згризає кармін
на безсилих губах
і загортається в хутро
щоб втримати мокре серце
у контурі тіла солоного
безсонно-розгладженого.
кожна розбита венера
приречено-п’яна
на смак.