моя ковдра – просте й неодмінне
продовження шкіри.
це оманлива м’якість броні.
якщо хочеш -
бери для тепла.
моя ковдра – хиткий кінозал,
портативне чистилище.
це обитий м’яким коридор -
жодних гострокутів.
тут втрачається розум.
тут не буває спокою.
і під ковдрою
я,
зі своїм
ще живим
і гарячим нутром -
лиш чиясь неодмінна
химерна
настільна гра.
кожен ранок здається фінішем.
мрія про спокій
робить вкотре можливим
ще один
перехід на старт.
я знаходжу на дотик
місток між учора й сьогодні -
вигини власного горла
провіщають світанок.
мені кинули в руки
моє ж пересушене серце.
це черговий
невдалий жарт.