Пам’яті Олександри Франчук,
чудової людини з вулиці мого
дитинства.
На вулиці Пісочній,
Свята краса в долині,
Мій шлях неостаточний,
Дитинство мов в витрині…
Там вітражі чудові,
Та верби у поклоні...
І береги річкові,
На них паслися коні...
Ще й досі Гуска-річка,
Водою ніжно грає,
Вона на віки вічна,
Каміння промиває…
Та долю не минали
Дитинства мого кручі,
Часи від нас втікали,
Мов ті вітри пекучі…
А Шепетівка мила,
Давала нам наснагу,
Та дарувала крила,
Майстерність та відвагу.
Освічували жити
Пісні та сум бандури,
Щоб совість не згубити -
Навчання тьоті Шури…
Автор Геннадій Сівак.
21 січня 2012 року.