Якось ми із бабушкой приперлися до Криму.
Захтіла вона загоріти, як Афродіта з Риму.
Але бабці не судилось хоч трішки загоріти,
Бо до Криму з*їхались онуки і діти.
Думала бабуся жити як шахиня.
Але стала працювати, як тая рабиня.
Рано встане, борщу зваре, приготує каву.
Бо то ж треба годувати всю оту ораву.
Ну а дід, як кримський хан, не лягає на диван.
Вудки в руки, та в машину, щоб "булькатій" собачечці
Спіймати рибину.
А як станеться таке, що дід наловить рибки,
То не їсть її ніхто, крім внучки та невістки.
"Пролітала" та собачка з рибкою щодня,
Поки з Криму не дримнула синова рідня.
Відпочили в Криму всі: внуки, діти і собачка.
Тільки дід із бабою були як затикачка.