Посічи на стрічки мене, січню,
Пошматуй мою душу на клапті,
Виривається серце із плоті,
Вгрузло в горло коріння і вічно
Розростається болем зневіри.
Бачиш, грудень гризот нагромадив,
Що з’їдають з середини. Вади
Здатні все одягти в чорно-сіре.
Та хіба я найгірший? Не вірю,
Що не можна любити… Нізащо!
Не такий я уже і пропащий…
Сніговій переходить у бурю –
Підставляю обличчя і тіло,
Тож не стримуйся, січню, а сміло!…
2012