Лиш мрії, мрії... Тільки мрії:
Вони причини для життя,
А для реалій всіх - повії,
Черговий біль від каяття.
По ним топтались й ходять досі.
І що з того? Вони ж на раз...
Вони занедбані і босі,
Від них не розум вже, а сказ...
Вони тепер причина віри,
Щоб не зробити крок униз.
Вони підлатують лиш діри,
Аби не видно було сліз.
Для розуму зривають межі,
З реальності кидають в вир...
Але тепер, з любої вежі,
Твої слова: "Ich bleibe hier..."