Клянуся! Усім ,що я маю в житті,
Усім, чим живу я. Клянуся собою:
Нехай мені вічність прожить в небутті,
Якщо я в душі не залишусь з тобою.
Клянуся! Під небом, що робить дива,
Що думку дає мені сильну і чисту,
Що хвиля за хвилею серце зрива,
Нездатна тримати любов норовисту.
Клянуся! Землею, якою ходив,
Яка мені жити раніше давала,
Аж доки всім серцем я не полюбив
Одну, ким живу я, одну, що літала...
Клянуся! Нехай більш не бачу я світ,
Нехай не відкрию ніколи я очі,
Якщо я хоч мить споглядатиму цвіт,
Що краше за твій мені буде, дівочий.
Клянуся! Хай житиму я у тиші
До віку, до скону: у темряві слуху,
Якщо я знайду собі новий рушій
Й без голосу твого ставатиме духу.
Клянуся! Востаннє кажу ці слова.
Нехай ні про що я вже більше не дбаю,
Нехай втратить розсуд моя голова,
Якщо я комусь ще скажу, що кохаю...