Полиця книг. І там одна,
Зашарпана під плином часу,
Таїть в собі печаль без дна,
Таїть життя незриму масу.
Відкриєш - зразу не збагнеш,
Чим вона може здивувати.
Десяток літ перегорнеш,
А суть так і не будеш знати.
Там і про дружбу, й про любов:
Там все як в кожного буває.
Та не чорнила в ній, а кров
У кожному з рядків стікає.
Вона - літопис для душі,
Який запише всі події.
Його відкриють у тиші
Й розтопчуть заповітні мрії.
Порвуть сторінки на шмаття
І серед інших кинуть тліти...
Там було все чиєсь буття,
А зараз - попіл йде по вітру.
І з дня у день її беруть,
Глумляться з неї, нею грають...
І думають, що кров зітруть,
Але секрет її не знають.
Ось в чому таїнство її:
В ній цінне те, що всім незриме;
Її одвічні рушії -
Душа і воля нескорима...