Душевний перевертень... Ти набрид
Кидати мені в сни метаморфози,
Які огидніші усіх огид,
Бо зранку очі зсушують крізь сльози.
Я на колінах вир тримаю твій,
Що ти створив й на мене лишив жити.
Тепер мій день - одвічний смертний бій,
В якім несила ні прожить, ні скніти.
Аби душа не линула в життя,
Ти дав мені в супутники химери,
Яких скроїв з матерії буття
І скрізь поставив, як Дамокла двері.
Чергова ніч. Ти в сплячій голові
Ведеш мене провулками омани.
Прокинутися шанси нульові -
Я далі поринаю у тумани...