Наші пращури славетні всі були хоробрі,
Здобули козацьку вдачу й люди були добрі.
Ледве чоботи не вмили у ставку індійськім,
Бавлячись, мов з дітлахами, із ворожим військом.
Геть нічого не здійсняли заради безпеки,
Не лякались а ні кризи, а ні іпотеки.
Але ніччю розпаляли свічки й канделябри,
Та лякались до нестями лютой чупокабри.
Хто побачить цю істоту в темряві жахливій,
Сто відсотків, ще до ранку, стане зовсім сивий.
Бо нема цієї крякви зліше та страшніше.
З давнини давин зайняла цю огидну нішу.
Скільки лиха поробила клята ця потвора
Не врахуєшь, бо діяльність темна й непрозора…