Біля стежки, серед луга,
Там де стежка йде,
Спить в калюжі кум Микола,
Й голосно хропе.
А на носі, як на квітці,
Дві осі сидять,
Дуже їх той храп дратує,
Голосно дзижчать.
Підбіга мале дівчисько,
Баче, що біда,
І будити того кума
Почала вона.
Як продрав він пухлі очі,
Не збагне, що з ним,
Каже добре закусили
З кумом ми моїм.