Ми залишились вдвох,
в нашій хаті, колись, галасливій,
Вона свідок подій багатьох,
і журливих, і дуже щасливих…
Пам’ятаєш, як з діжки грибочки,
Діставала руками на світ?
Загубились у ньому, сини наші й дочки
Та у хаті лишився їх слід…
Відтепер, ми з тобою,такі одинокі,
Відпочинку ж хотілось колись,
Дарувало життя, нам омріяний спокій,
Та здоров’я, шкода, позбулись…
П’ємо чай з пиріжками й збиваємо тиск,
Валідол на вечерю смакує,
Все частіше від сліз, затуманений блиск,
Це батьківське сердечко сумує…
Знов лютує мороз і сніжить за вікном,
Та викручує непогодь руки
Душу навпіл, неначе розрізало склом,
Від туги за минулим – лиш муки!
Де ви, любі кровинки і дітки мої?
Розлетілись, немов пташенята,
Десь гніздечка ви звили і хатки свої,
Заробляєте лиш грошенята…
Хай вас, Бог збереже, на далеких шляхах,
Дасть здоров’я і мудрості трішки,
З нетерпінням чекають вас в рідних місцях,
На машинах, чи з торбою пішки…
Автор Наталія Сокуренко