ось так от просто життя і закінчується...
розумієш, що більше все-по горло... більше так не можна.
а точніше-за горло... взяло і не відпускає...
продовжує стискати все сильніше та сильніше.
кожен новий день не дає нічого...
крім ще більшого розчарування...
крім ще більшого занурення в безодню власного відчаю.
де немає давно нічого...
ні нервів, ні переживань... лише порожнеча.
немає миру і немає міст... лише руїни колишніх мрій.
ось так... було життя, а життя і не було...
...і під вечір не відчуваєш-ні себе, ні миру навколо.
і потрібно лягати спати. тому-що завтра буде новий день.
в якому від тебе залишиться ще трохи менше...
в якому буде все... крім того, що повинно-б було в ньому бути.
крім того... що могло-б стати його виправданням.
в якому не буде тебе. лише тінь.
...і курити по пачці на день... це-ж теж не вихід?
а без сигарет зовсім хреново... і руки тягнуться, тягнуться...
поки куриш-все добре. а після-світ повертається.
і душить собою. як зруйнований будинок.
В І Д Ч У Ж Е Н Н Я